2. МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ТА МЕТОДИ ЇХ ВИМІРЮВАННЯ
² Національна економіка, її суть та ознаки.
² Система національних рахунків як нормативна база макроекономіки.
² Основні результати функціонування національної економіки.
² Національний доход та його розподіл.
² Роль цін в обчислюванні макроекономічних показників.
² Індексний аналіз в макроекономічних дослідженнях.
2.1. Національна економіка, її суть та ознаки
Національна економіка – це економічно та організаційно єдина система взаємопов’язаних галузей і сфер діяльності людей, яким властива відповідна пропорційність, взаємообумовлене розміщення на території, обмеженій державними кордонами.
Сучасну національну економіку характеризують низка ознак, які можна звести у декілька груп:
– національний суверенітет;
– ресурсо-виробнича;
– господарсько-організаційна;
– товарообмінна.
Вихідною основою статусу “національна економіка” є, перш за все, система ознак національного суверенітету. До них належать: недоторканість території, суверенітет зовнішньої і внутрішньої по-літики, ідеології та господарської діяльності. Ці ознаки визначають здатність сучасної системи до реалізації себе як суб’єкта міжнародних рівноправних господарських зв’язків.
Ресурсо-виробничі ознаки відбивають здебільшого потенційні можливості виробничої діяльності, структури виробництва, його спе-ціалізації. Вони охоплюють людський потенціал (чисельність робочої сили та її кваліфікація, стан здоров’я); науковий та техніко-техно-логічний (стан ринку науки, впровадження наукових розробок); при-родно-ресурсний (географічне розміщення, наявність ресурсів).
Господарсько-організаційні ознаки виявляються у наявності економічного механізму, що визначає рівень сполучення людського потенціалу з природно-ресурсним та техніко-технологічним потенціалом.
Рівень сполучення залежить від того, як узгоджуються при-ватні, колективні та суспільні інтереси, яка система стимулів вироб-ництва і праці.
Інфраструктуру економічного механізму складають системи:
– правова;
– стимулювання виробництва і праці;
– фінансово-кредитна;
– митна;
– управління і регулювання.
Кожна національна економіка характеризується певним розвитком продуктивних сил, типом економічної системи, характером сучасного відтворення, специфічним господарським механізмом, певним рівнем життя населення та зовнішньоекономічними зв’язками. В економіці кожної країни поєднуються матеріальне та нематеріальне виробництво і відповідні сфери, які в сукупності формують структуру національної економіки. Ця структура різна в різних країнах залежно від рівня економічного розвитку.
В цілому національна економіка виступає як досягнутий під впливом сукупності факторів цілісний організм, який функціонує за певними законами. Національна економіка України є продуктом історично-економічного розвитку протягом всієї історії країни. Довгий час економіка країни розвивалася як складова частина економіки іншої країни і тому вона не мала ознак національної економіки. На перший план висувались економічні інтереси країни-метрополії.
Для того, щоб Україна мала національну економіку, потрібно провести структурну перебудову економіки з метою розвитку галузей, які працюють на потреби держави і виробляють складну побутову техніку, а також здійснити скорочення добувної промисловості до потреб, що відповідають пріоритетам національних інтересів України. Національна економіка неможлива без розв’язання проблеми економічної безпеки. Економічна безпека формується, виходячи із забезпеченості природними ресурсами, фінансування коштами, залежить від експорто- та імпортоорієнтації економіки.
В цілому економіка України, крім структурної перебудови, потребує оновлення основного капіталу, зміни технологій і, відповідно, проведення ряду реформ, покликаних забезпечити ріст ефективності виробництва.
2.2. Система національних рахунків
як нормативна база макроекономіки
Система національних рахунків в найбільш широкому розумінні – це система показників та понять, яка виражає зв’язки між процесами та явищами макроекономіки. Предметом національного рахівництва є створення, розподіл і перерозподіл національного до-ходу та продукту в межах економічної системи. До основних ка-тегорій, які розкривають суть національного рахівництва, відносять наступні:
1) економічні функції – це основні народногосподарські про-цеси: виробництво, споживання, нагромадження, посередництво у пе-рерозподілі доходів;
2) економічні операції – економічні акти, які здійснюються господарськими одиницями або економічними агентами в процесі виконання економічних функцій;
3) економічні агенти – суб’єкти економічних операцій, які виконують економічні акти та приймають господарські рішення;
4) об’єкти економічних операцій – товар, гроші, фінансові документи, які є носіями вартості.
Система національних рахунків (СНР ) – це система взаємо-пов’язаних економічних показників та особлива форма їх представ-лення, яка відображає найзагальніші і найважливіші аспекти економіч-ного розвитку, пов’язаних з виробництвом і споживанням продуктів і послуг, розподілом і перерозподілом доходів і формуванням націо-нального багатства країни. СНР базується на такихпринципах:
1) в основу СНР покладена концепція господарського круго-обороту, згідно з якою виробництво, розподіл і перерозподіл продукції та доходів, формування національного багатства розглядаються як різні, взаємопов’язані аспекти процесу відтворення;
2) СНР опирається на розширювальне трактування продук-тивності праці, згідно з якими продукцією є будь-яка діяльність з виробництва матеріальних благ та послуг, що приносить доход;
3) в основу СНР покладені припущення про еквівалентність продукту і доходу, тобто про те, що кількісне вираження вартості будь-якого товару складається з витрат на предмети праці та оплату факторів виробництва (заробітну плату, прибуток, амортизацію).
Національне рахівництво опирається на:
– наявність системи взаємопов’язаних класифікацій основ-них структурних елементів;
– застосування до національних економічних методів бухгал-терського обліку, зокрема, принципів подвійного запису та бухгал-терського балансу;
– використання ідеї господарського кругообороту як замк-нутого кола в економіці, яке забезпечує жорсткі зв’язки між показ-никами, що визначають балансову рівність сукупних доходів та сукуп-них витрат галузей, секторів та національного господарства в цілому.
Для визначення логіки методу національного рахівництва ви-ходять з того, що весь процес сучасного відтворення розглядається як сукупність двосторонніх операцій економічних агентів; кожна операція відображається в вартісному вираженні як доходи і витрати; виконання методів подвійного запису операції дозволяє сформувати замкнуту систему господарського обороту.
2.3. Основні результати функціонування
національної економіки
Національна економіка функціонує в режимі, який описано в національних рахунках, тобто її результати оцінюються з точки зору витрат та доходів, відповідно визначають категорію національних витрат і національних доходів.
Національні доходи встановлюють види винагород, які отри-мують виробники факторів виробництва в результаті їх участі у вироб-ництві і розподілі національного продукту. До основних національних доходів відносять:
1) заробітну плату;
2) рентні доходи;
3) процентні доходи;
4) податки на прибутки корпорацій;
5) доходи некорпоративного підприємницького сектора;
6) дивіденди;
7) нерозподілені прибутки корпорацій;
8) амортизацію основного капіталу;
9) непрямі податки.
Національні витрати – це види затрачених доходів, які потрібні для створення кінцевих товарів та послуг, інвестицій та споживання. До основних витрат відносять такі:
1) споживчі витрати домогосподарств;
2) валові приватні інвестиції;
3) державні закупки товарів та послуг;
4) чистий експорт.
В макроекономічних дослідженнях важливе значення мають результати виробництва, які характеризують рівень використання ресурсів і, відповідно, розподіл ресурсів у суспільстві. Основним результативним показником є валовий національний продукт (ВНП), який визначається як ринкова вартість всієї виробленої кінцевої продукції та послуг у економіці за рік. Враховується виробництво кінцевих товарів, створених громадянами даної країни як в націо-нальних межах, так і за кордоном. З іншого боку, ВНП визначається як сума доходів підприємств, організацій, населення в матеріальному і нематеріальному виробництвах.
Виходячи з принципу національного рахівництва, що сума доходів дорівнює сумі витрат, розрізняють ВНП за витратами і ВНП за доходами. Причому ВНП за витратами в ідеальному варіантіповинен дорівнювати ВНП за доходами.
ВНП за витратами () визначається наступним чином:
, (2.1)
де – споживчі витрати населення для купівлі товарів і послуг;
– валові приватні інвестиції, які складаються з чистих ін-вестицій та амортизації (, де – чисті інвестиції, – амортизація);
– державні витрати, закупка державою товарів та послуг для загальних національних потреб;
– чистий експорт:
, (2.2)
де – експорт; – імпорт.
ВНП за доходами :
, (2.3)
де – заробітна плата; – рентні доходи; – прибутки підприємств; – процентні доходи; – сума амортизації.
При розрахунку ВНП для достовірного обчислення потрібно уникати подвійного рахунку.
Подвійний рахунок – це врахування у вартості виробленого продукту витрат попередніх періодів за технологічним ланцюжком.
Для реального уявлення про вироблений ВНП відкидатимемо проміжний продукт на кожній стадії і враховуватимемо додану вартість. Додана вартість на кожній стадії – це фактично вклад праці і капіталу цієї стадії, якщо цей капітал створений на даному підприємстві. Якщо ж матеріальні витрати надійшли з іншої галузі, то вони враховуються як проміжний продукт.
Отже, найбільш загально виражена додана вартість – це сума витрат всього технологічного ланцюжка. На практиці додану вар-тість обчислюють як різницю між ринковою ціною продукції фірми і вартістю сировини та матеріалів, куплених у інших фірм і ви-користаних на даному підприємстві.
Важливим показником національної економіки є валовий внут-рішній продукт (ВВП).
ВВП – це випуск продукції, створеної внутрішніми факторами виробництва для даної економіки, незалежно від того, хто ними володіє. Тобто, це сума доданої вартості всіх вироблених товарів і послуг резидентами (громадянами, які проживають на території даної країни, за виключенням іноземців, які живуть у країні менше року). З резидентами пов’язано обчислення різниці факторних доходів(РФД).
. (2.4)
Отже, ВВП – це сума продукту, виробленого національними резидентами незалежно від місця перебування.
Чистий національний продукт (ЧНП)
. (2.5)
2.4. Національний доход та його розподіл
Національний доход (НД) на макрорівні – це сума новоство-реної вартості всіх галузей економіки. В макроекономіці НД обчислюється:
, або , (2.6)
де – непрямі податки, це можуть бути акцизи та мита, які стягуються додатково до ціни товару і є перерозподілом отриманих доходів. НП – це вилучення із кишені споживача на користь держави. Якщо розглянути НД з позиції ВНП, то .
НД підлягає розподілу і перерозподілу. Категоріями розподілу НД є:
1) особистий доход;
2) післяподатковий доход (доход у розпорядженні).
Особистий доход (ОД ):
, (2.7)
де – виплати на соціальне страхування; – пода-ток на прибуток корпорацій; – нерозділений прибуток; – трансфертні платежі.
Трансфертні платежі – виплати з державного бюджету, не пов’язані з трудовою діяльністю (пенсії, стипендії, дотації, субсидії, допомоги безробітним, малозабезпеченим).
Доход кінцевого використання (доход у розпорядженні – ДІ );
а) ; (2.8)
де Тінд – податки на особистий доход (індивідуальні).
б) ; (2.9)
– споживчі видатки; – заощадження.
Отриманий доход розподіляється на споживання та заощадження. Споживання призначене для фінансування витрат домогосподарств на товари та послуги за мінусом витрат на купівлю житла. Заощадження – частина доходу в розпорядженні, яка використовується для нагромадження коштів і призначена для придбання житла, речей, витрат майбутніх періодів.
При характеристиці споживання визначають подоходну функцію споживання, з джерел якої надходять кошти для формування доходу громадянина.
Подоходна функція споживання визначається за формулою:
, (2.10)
де – повний доход; – доход від праці; – доход від капіталу; – доход від власності; – податки.
2.5. Роль цін в обчислюванні макроекономічних показників
Для оцінки ролі цін в визначені макроекономічних показників необхідно послідовно розглянути такі категорії:
1. Номінальний ВНП:
, (2.11)
де – фізичний обсяг випуску продукції за галузями націо-нальної економіки в поточному періоді;
– ціни поточного періоду.
2. Реальний ВНП:
, (2.12)
де – ціни базового періоду.
3. Дефлятор ВНП:
; (2.13)
4. Темп зміни реального ВНП:
, (2.14)
де – реальний ВНП поточного періоду;
– реальний ВНП базового періоду.
5. Розрив ВНП:
, (2.15)
де – потенціальний ВНП;
– фактичний ВНП.
6. Індекс споживчих цін:
, (2.16)
де – споживчий кошик поточного періоду;
– споживчий кошик базового періоду.
7. Темп інфляції:
а) ; (2.17)
б) , (2.18)
де , – дефлятор відповідно поточного і базового періодів;
2.6. Індексний аналіз в макроекономічних дослідженнях
1. Базовий індекс:
, (2.19)
де – обсяг виробництва поточного періоду;
– ціна одиниці продукції в поточному періоді;
– обсяг виробництва базового періоду;
– ціна одиниці продукції в базовому періоді.
2. Ланцюговий індекс:
, (2.20)
де Qjt–1 – обсяг випуску в попередньому періоді;
Pjt–1 – ціна одиниці продукту в попередньому періоді.
3. Індекси цін:
– базовий індекс цін Пааше:
, (2.21)
– ланцюговий індекс цін Пааше:
; (2.22)
– базовий індекс цін Ласпейреса:
, (2.23)
– ланцюговий індекс цін Ласпейреса:
. (2.24)
4. Індекси фізичного обсягу:
– базовий індекс фізичного обсягу Пааше:
; (2.25)
– ланцюговий індекс фізичного обсягу Пааше:
; (2.26)
– базовий індекс фізичного обсягу Ласпейреса:
; (2.27)
– ланцюговий індекс фізичного обсягу Ласпейреса:
. (2.28)
5. Індекси оптових цін:
– загальний індекс оптових цін:
, (2.29)
де , – обсяг виробництва відповідно в поточних і базових цінах.
Процентна ставка – це відносна ціна наявного кредиту, яка розраховується за формулою:
, (2.30)
де і – процентна ставка (%),
РМК – величина приросту абсолютної ціни кредиту,
МК – сума грошового капіталу, що береться в борг.
Процентна ставка в макроекономіці є базою для порівняння багатьох господарських альтернатив, коли стоїть задача найбільш ви-гідного розміщення ресурсів в системі кругообороту.
В макроекономіці розрізняють номінальні (або фактичні) і реальні (фактичні, що скоректовані на рівень інфляції) процентні ставки. Існує такий зв’язок між ними:
(2.31)
де r – реальна процентна ставка (%), і – номінальна процентна ставка (%), – рівень інфляції (%).
Отже, реальна процентна ставка може бути додатна та від’ємна (в цьому випадку кредитори втрачають свої реальні доходи і капітали).
Питання для самоконтролю
1. В чому суть національної економіки?
2. В чому полягає розподіл національного доходу?
3. Поясніть роль цін в обчисленні макроекономічних показників.
4. Поясніть відмінності між дефлятором та індексом спожив-чих цін.
5. В чому полягає відмінність між потенційним та фактичним ВНП?
6. Дайте характеристику застосуванню індексного аналізу в макроекономіці.
7. Які ви знаєте основні результати функціонування націо-нальної економіки?
8. Розкрийте роль системи національних рахунків (СНР) та її основні методологічні принципи.
9. Дайте характеристику секторів, операцій та рахунків, що застосовуються в СНР.
10. Дайте характеристику методів обчислення ВНП.
11. Чим відрізняються між собою ВВП і ВНП?
12. Як розраховують показники особистого доходу і доходу в розпорядженні?
13. У чому полягає різниця між номінальним і реальним ВНП?
14. Як розраховують індекс цін ВНП (дефлятор ВНП)?
15. Як обчислюють реальний обсяг ВНП за допомогою дефлятора ВНП?